Подорож у невідоме

Немає такої людини на планеті, яка не прагнула б побачити інші країни, як живуть тамтешні люди, познайомитись з ними та їхньою культурою, архітектурою, звичаями. Дехто їде з метою шопінгу, чи скуштувати страви місцевої кухні.
З подорожей ми повертаємось не лише із сувенірами, ми привозимо цілу валізу вражень, спогадів, кумедних моментів, а можливо й розчарувань. Разом з тим дехто переймає досвід інших щоб покращити своє життя.

Іноді наші сподівання не виправдовуються, бо ми очікуємо від подорожі більше ніж вона дає. Щоб отримати цю миттєву насолоду більшість з нас працює у виснажливому режимі економлячи на щоденних потребах, щоб за два-три тижні розтринькати усе. Але чи отримаємо відсвіження і чи зможемо відновити сили? Чи такі жертви виправдані? Кожен вирішує сам.

Чому ми спішимо жити? Може тому, що думаємо, що життя коротке, і треба встигнути отримати все.  

Лише екстремали наважуються подорожувати з мінімальним бюджетом та з мінімумом комфорту. Звичайному мандрівнику треба набагато більше коштів щоб вдовольнити свої бажання. Їм якщо і вдасться відвідати кілька країн – то добре. А в багатих свої печалі. Їм нудно, вони все бачили, всюди побували – ну нічого нового. Є й такі, і їм не нудно, бо у них інше ставлення до життя. Марко Поло написав
«Опис світу» — і про цю книгу дехто відгукується як про живе свідчення непереборного прагнення людини мандрувати й відкривати для себе цікаві місця та далекі краї.
Ми живемо в недосконалому світі, в якому матеріальні блага не можуть вирішити усіх наших проблем. Наприклад, великі штрафи не можуть навчити бути чесними та поважати закон. Благополуччя не гарантує, що людина буде доброю та співчутливою. І хоч деякі країни вийшли на високий рівень матеріального розвитку це не захищає їх від більшості проблем, які дошкуляють решті  людства. Люди шукають краси і зручностей і це нормально. Адже кожен з нас бажає насолоджуватися життям! 
При умові, якщо пам'ятатиме одну просту річ, що людина, яка знає Бога подорожує насолоджуючись, а та яка не знає - подорожує в пошуках насолод. Слід задуматись, чи матеріальні речі в стані заповнити духовну порожнечу?

Попри те, що більшість з нас вважає матеріальне важливим, однак наше життя залежить від  найважливішого. То що є найважливішим? Для багатьох цінним є :    престижна робота, дім, створення щасливої сім'ї, виховання дітей і відпочинок.І навіть якщо людина все це має, то їй все одно чогось бракує, а навіть не приносять задоволення речі яких вона колись так прагнула. І тоді вона шукає все нових і нових вражень.І це замкнене коло. Але ми можемо спроектувати своє життя по-іншому, якщо піклуючись про  матеріальне  не забудемо і про духовне. Нас нерідко вабить те, що не має жодної користі у житті. Ізраїльтяни захотіли царя тому, що довколишні народи мали царів, а їхнім керівником був Бог. (1 Самуїла 8: 4-9).
Уявіть собі, що перед вами не коротке життя, а ціла вічність, обіцяна Богом у новому світі при чому з необмеженими можливостями.   

 Хіба ми можемо по-справжньому пізнати країну та її мешканців за обмежений час? Потрібні роки щоб вивчити мову та зрозуміти культуру і мислення людей. 
Не поспішаймо, бо мандрівка, запропонована Богом не буде нудною.