Історії Яськи. Бенто

Яська талановита і дуже енергійна. Іноді ті таланти більше схожі на стихійне лихо. Батьки Яськи намагаються направити цю, як вони кажуть, "ходячу проблему" у безпечне русло. Хоч іноді я бачу, що їм бракує розсудливості.    

Яська робить "ластівку" на краєчку телевізора

Багато батьків погоджуються з тим, що іноді їм важко знайти заняття, що було б цікаве і водночас корисне.  
Хочу поділитись з вами цінною інформацією:

Приготування їжі об’єднує сім’ю 
Щоб батьки і діти проводили більше часу разом, директор однієї з японських шкіл запропонував учням раз на місяць готувати собі їжу до школи. Цю ідею підхопили сотні шкіл по всій Японії. «Від дітей не вимагається, щоб вони все готували самі,— пояснює японська газета “Асахі Шімбун”.— Школярам дають різні завдання відповідно до їхнього віку. Учням молодших класів батьки допомагають складати меню та купувати продукти... А учні старших класів мусять самі скласти збалансоване меню». Чи це принесло якісь позитивні результати? Так. Газета зазначає: «Вчителі помітили, що учні навчились ліпше готувати, марнують менше їжі і мають про що поговорити з батьками». Крім того, діти стали «більше цінувати те, що роблять для них батьки». 
Джерело:
Рубрика "Новини з усього світу". Приготування їжі об’єднує сім’ю

Приємно, якщо діти цінують вашу працю. 
Будь ласка і дякую (мультик)

Бенто - не про смачна їжа, але й приваблива та потішна

 Сподіваюсь, незабаром опублікувати фото бенто зроблених Яською. 

Історії Яськи

Подорож у невідоме

Немає такої людини на планеті, яка не прагнула б побачити інші країни, як живуть тамтешні люди, познайомитись з ними та їхньою культурою, архітектурою, звичаями. Дехто їде з метою шопінгу, чи скуштувати страви місцевої кухні.
З подорожей ми повертаємось не лише із сувенірами, ми привозимо цілу валізу вражень, спогадів, кумедних моментів, а можливо й розчарувань. Разом з тим дехто переймає досвід інших щоб покращити своє життя.

Іноді наші сподівання не виправдовуються, бо ми очікуємо від подорожі більше ніж вона дає. Щоб отримати цю миттєву насолоду більшість з нас працює у виснажливому режимі економлячи на щоденних потребах, щоб за два-три тижні розтринькати усе. Але чи отримаємо відсвіження і чи зможемо відновити сили? Чи такі жертви виправдані? Кожен вирішує сам.

Чому ми спішимо жити? Може тому, що думаємо, що життя коротке, і треба встигнути отримати все.  

Лише екстремали наважуються подорожувати з мінімальним бюджетом та з мінімумом комфорту. Звичайному мандрівнику треба набагато більше коштів щоб вдовольнити свої бажання. Їм якщо і вдасться відвідати кілька країн – то добре. А в багатих свої печалі. Їм нудно, вони все бачили, всюди побували – ну нічого нового. Є й такі, і їм не нудно, бо у них інше ставлення до життя. Марко Поло написав
«Опис світу» — і про цю книгу дехто відгукується як про живе свідчення непереборного прагнення людини мандрувати й відкривати для себе цікаві місця та далекі краї.
Ми живемо в недосконалому світі, в якому матеріальні блага не можуть вирішити усіх наших проблем. Наприклад, великі штрафи не можуть навчити бути чесними та поважати закон. Благополуччя не гарантує, що людина буде доброю та співчутливою. І хоч деякі країни вийшли на високий рівень матеріального розвитку це не захищає їх від більшості проблем, які дошкуляють решті  людства. Люди шукають краси і зручностей і це нормально. Адже кожен з нас бажає насолоджуватися життям! 
При умові, якщо пам'ятатиме одну просту річ, що людина, яка знає Бога подорожує насолоджуючись, а та яка не знає - подорожує в пошуках насолод. Слід задуматись, чи матеріальні речі в стані заповнити духовну порожнечу?

Попри те, що більшість з нас вважає матеріальне важливим, однак наше життя залежить від  найважливішого. То що є найважливішим? Для багатьох цінним є :    престижна робота, дім, створення щасливої сім'ї, виховання дітей і відпочинок.І навіть якщо людина все це має, то їй все одно чогось бракує, а навіть не приносять задоволення речі яких вона колись так прагнула. І тоді вона шукає все нових і нових вражень.І це замкнене коло. Але ми можемо спроектувати своє життя по-іншому, якщо піклуючись про  матеріальне  не забудемо і про духовне. Нас нерідко вабить те, що не має жодної користі у житті. Ізраїльтяни захотіли царя тому, що довколишні народи мали царів, а їхнім керівником був Бог. (1 Самуїла 8: 4-9).
Уявіть собі, що перед вами не коротке життя, а ціла вічність, обіцяна Богом у новому світі при чому з необмеженими можливостями.   

 Хіба ми можемо по-справжньому пізнати країну та її мешканців за обмежений час? Потрібні роки щоб вивчити мову та зрозуміти культуру і мислення людей. 
Не поспішаймо, бо мандрівка, запропонована Богом не буде нудною.