Ісус реальна історична особа

—          Минулого разу Ви сказали, що маєте сумніви стосовно того,що Ісус Христос був реальною, історичною особою. Я вважаю, що інформація з цієї книжки може змінити ваш погляд.

—          Справді? Щось не віриться..

—          По-перше: сама Біблія є головним доказом того, що Ісус Христос — історична особа. Біблія виразно і з великою докладністю вказує час і місце подій. Приклад цього можна знайти в Луки 3:1, 2, 21—23. Лука був прекрасним оповідачем, його розповіді логічно побудовані і точні. Можете у цьому переконатись прочитавши Луки 3:1, 2: «У п’ятнадцятий рік правління кесаря Тіберія, коли Понтій Пилат був намісником Юдеї, Ірод — обласним правителем Галілеї, Пилип же, його брат,— обласним правителем Ітуреї і Трахонітиди, а Лісаній — обласним правителем Авіліна, за днів Кайяфи і старшого священика Анни було в пустелі Боже слово Іванові, сину Захарія». Оскільки Лука називає імена аж семи високопоставлених осіб, а це дає нам змогу визначити, коли Іван та Ісус розпочали своє служіння.

—          Я не можу вірити у всілякі вигадки лише тому, що вони  записані у такій відомій книзі як Біблія. Ці дані можна було знайти у історичних працях, якщо припустити, що це справді слова очевидців, то й це не доводить того, що Ісус був реальною, а не вигаданою особою. У релігіях світу багато вигадок та легенд перекручення чи прикрашання фактів. Історія ж оперує фактами з достовірних джерел.

—          Що ж, таким переконливим доказом є свідчення Йосифа Флавія, єврейського історика першого століття, який був фарисеєм. Він згадував Ісуса Христа у своїй праці «Іудейські старожитності». Там Флавій пише: «Він [первосвященик Анан] зібрав синедріон і поставив перед ним Якова, брата Ісуса, званого Христом» («Іудейські старожитності», книга XX, розділ 9). Отож, Флавій, член секти фарисеїв, чимало з них були запеклими ворогами Ісуса, визнавав існування «Якова, брата Ісуса».

—          Ох ці євреї… якщо вони спромоглися написати Біблію, то нічого дивного, що будуть її трактувати для своєї вигоди. Хоч і справді дивує те, що запеклі вороги не заперечували того, що Ісус існував.

—          Але ж не лише євреї писали про Ісуса. Відомий римський історик, Таціт, який жив у кінці першого століття н. е., теж згадує про Ісуса Христа.

—          Таціт, його вважають одним з найвидатніших істориків і котрий народився приблизно 55 року н. е.

—          Тож цей римський історик Таціт, який явно не відчував симпатій до християнства невдовзі після 100 року н. е. писав про жорстоке переслідування християн, зазначаючи ось що: «Нерон... підшукав винних і віддав на найжорстокіші страти тих, хто своїми гидотами стягнув на себе загальну ненависть і кого натовп називав християнами. Христа, від імені якого походить ця назва, стратив при Тіберії прокуратор Понтій Пилат». Подробиці розповіді Таціта збігаються з повідомленням про Ісуса в Біблії. (Таціт, «Аннали», кн. 15, розд. 44). Є посилання, тож можете переконатись у доступних джерелах.

—          А знаєте, ви мене зацікавили… хоч фактів маловато таки.

Серед руїн римського театру в Кесарії напис з іменем Понтія Пилата.

—  Давайте поміркуймо яким чином можна довести історичність тої чи іншої особи давнини? Адже не завжди є документальні свідчення, але чи мудро заперечувати те, що ця людина справді існувала? Скажімо, чи вам відомо, що впродовж майже 2000 років Пилат існував лише на сторінках Євангелій та в туманних спогадах римських і єврейських істориків? Про його життя майже нічого не було відомо. Говорили навіть, що він ніколи не існував. Але 1961 року італійська археологічна експедиція працювала в руїнах стародавнього римського театру в Кесарії. Один з робітників перевернув камінь, який використовувався для сходів. На зворотному боці був подекуди нерозбірливий напис латинською мовою: «Caesariensibus Tiberium Pontius Pilatus Praefectus Iudaeae». Це завдало нищівного удару сумнівам щодо існування Пилата. Вперше з’явився тогочасний епіграфічний доказ життя людини, яка віддала розпорядження розп’ясти Христа» Археологічні знахідки також підтверджують написане в Грецьких Писаннях.  До того часу, якщо не брати до уваги Біблію, було дуже мало доказів існування цього римського правителя. Як гадаєте, про що це свідчить?

—          Мабуть про те, що на Біблію варто звернути більше уваги мені, як історику.

—          Якщо в давнину навіть противники християнства ніколи не сумнівалися в тому, що Ісус був реальною історичною особою, то тим більше у цьому переконані його послідовники.

(Розмова велась на підставі інформації з кн.. «Обговорення на основі писань»)

Казочка наніч?

Одного разу зустріли засмучену жінку. Вона йшла з лікарні. Чоловік після операції одужував дуже повільно. Вона стомилася від переживань та постійного напруження. Фізично виснажена плелася додому, щоб хоч трохи перепочити. Завтра знову те саме: дім, діти, робота, лікарня. І тут ми із питанням: «Від чого залежить щастя?»

Поглянувши на нас вона стомлено промовила: «Щастя – це коли є здоров’я».

– Я знаю багатьох цілком здорових людей, але вони не почувають себе щасливими. Просто вони не вміють радіти, а це дуже важливо.  

– Та ви мене дивуєте! А з чого радіти? – Пані Наталя ще раз поглянула на нас уже з докором у очах. – Я дивлюсь на те що відбувається без жодного ентузіазму. Чоловік у лікарні, грошей нема, сил нема… що буде завтра – ніхто не знає!

– А віра? А надія?

– Якщо покидає надія, то радіти навряд чи є привід. Чи ж ні? Ви ж не хочете заліпити мені очі скотчем ?

– Навпаки! Хочемо, щоб ви знали, що життя без страждань можливе. У Біблії написано такі слова: «Ось намет Бога з людьми; і Бог мешкатиме з ними, а вони будуть його народами. Бог сам перебуватиме з ними. І він витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю. Колишнє минуло». (Об’явлення 21: 3,4). Сподіваючись обіцяного Богом майбутнього можна радіти вже сьогодні.

– І ви в це вірите?

– А ви гадаєте, що Біблія – це казочка на ніч?

– Гадаю, що ні.

– Чи ви замислювались, що Біблія не просто звичайна книга? Це книга від нашого люблячого Батька. Тому читаючи її ви зможете знайти для себе не лише мудрі поради, але й розраду та потіху, коли ви знесилені під час життєвих негараздів. Чи ви читаєте її щодня?

– Біблії не читаю. Нема часу та й сил. Я молюсь, але останнім часом мені все частіше спадає на думку, що Бог мене не чує.

– Він чує усіх. Чи хочете знати, що він хоче вам сказати? Бо до кого біжить дитина, якщо їй боляче? До мами чи до татка. А ми можемо бігти до нашого Небесного Батька за підтримкою та розрадою. Особливо в наш час, – бо сьогодні, життя наче заміноване поле. Нам важко, і ми звертаємось до Татка у молитвах, а він нам відповідає, але чи ми чуємо те, що він каже?

– Я розумію на що ви натякаєте. Біблія у мене є, і я її намагалась читати,  але в ній стільки незрозумілого…

– Пані Наталю, згадайте, скільки часу ви вчились читати? Вміння читати це така собі лопата, що може розкопати для вас заховані безцінні скарби. Через Біблію Бог дає нам усім без винятку корисні поради, а як інакше стати мудрими? У цій книзі містяться застереження, що допоможуть уникати прикрих ситуацій. Також ми можемо знайти потіху коли страждаємо.Так, можна бути радісним попри життєві труднощі, коли ми знаходимо підтримку в нашого Творця.

І радість що є одною з граней плода духу, це зовсім не безпідставне почуття ейфорії. Бо радість є невід’ємною складовою щастя.

Тож від того чи ми радіємо залежить і наше щастя.

Коли ми щасливі? Проаналізуйте моменти вашого життя і ви зрозумієте, що воно залежить лише від вас особисто.

Кожен сам є ковалем власного щастя. Біблія заохочує керуватись здоровим глуздом. Мудрий цар Соломон ретельно досліджував життєві ситуації та розмірковував над тим, що він бачив у природі і зробив висновок, що секрет щастя полягає у тому, щоб слухатись Бога і виконувати його волю. "Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!" (Екклезіяста 12:13).

Скажіть, чи багато ваших знайомих прагнуть стати мудрими? Прагнуть багатства, краси, високого становища у суспільстві, усіма силами намагаються «забезпечити своє майбутнє». А як на вашу думку: від чого залежить наше життя? Чи те чого найбільше шукають люди може зробити їх щасливими?

Знаєте самі, і серіал був, що «багаті теж плачуть»!

Вічна боротьба за… а за що варто боротись?

За успіх? За багатство, чи за кар’єру? А може за щасливий шлюб і чудових та здорових нащадків?

Щастя – це вияв внутрішнього стану серця. Воно залежить від здійснення бажань та сподівань.

Щастя – стан, що є обов’язковим для тих, хто поклоняється правдивому Богу.

Духовне навчання допомагає оволодіти мовою любові радості та щастя.

Жодна людина не може бути щасливою без радості. Як же стати радісним? Як бути радісним? Як ділитись радістю з іншими? Подумайте, що потрібно для цього вам, і що потрібно для цього людям?

Що є насправді вагомим?