Дискусії

         День проминув і над вечір зібралась невеличка компанія. Усі різні, але це не заважає спокійно сидіти, попиваючи смачний чай, розмовляти. Хоча ні Олеся ані Уляся  не мають дітей, але уважно  слухають розмову між мною та Наталею. Наші сини навчаються в одному класі. 
         Якщо ви маєте дітей, то погодитесь, що важливо не лише дбати про їхні фізичні потреби, але й турбуватись про всебічний розвиток особистості. Тому ми часто обговорюємо з Наталею те, як розвинути в дитині цінні риси, як допомогти своїй дитині вирости духовно зрілою людиною. Наталя ж переконана, що іноді вчинки наших дітей свідчать про те, що вони не уміють дружити. 
- А я от задумалась, чи ми самі уміємо дружити? Чи віримо в дружбу «до гроба»? –  такий вираз Наталя надибала на одному з українських форумів, а потім додала ще одну фразу: «дружба – це поняття цілодобове!» 
Як вам таке? І хто б з цим мав не погодитись? Скажімо мені спало на думку, що це лише гарний вираз, а у реальному житті не все так гладко. Так би й на цьому тему вичерпали, але Улянка, моя сестра, не здавалась, з упевненістю продовжувала копати далі.

-        А що ж після «гроба»? – Улянка не сподівалась, що хтось відповість, але перспектива «загробних» стосунків розбудила її цікавість.

-        Ти спочатку запитай кожну з нас особисто, що ми думаємо про дружбу. Скоріш за все з’ясується, що ми уявляємо дружбу по різному. А це значить, що тривких дружніх стосунків марно сподіватись не лише у дітей, але й у дорослих. Ти можеш сказати як зберегти дружбу? – Наталя переважно ставить питання не для того, щоб знайти відповідь. Якщо вона про щось питає, то лише для того, щоб зрозуміти, як до питання ставляться інші.

      Що ж тут сказати? Може не лише я пригадала не зовсім приємні життєві ситуації, коли було прикро, і було боляче через те, що втрачено дорогу тобі людину. Такі життєві прикрості не залишаються без сліду у серці.

-        На днях натрапила на збірку притч східної мудрості, - сказала Олеся. В Олесі справжній дар говорити легко і просто; їй запросто вдається запам’ятати цікаву історію, щоб потім почастувати нас своєрідним інформаційним тістечком.

-        Це ти часом не про Біблію? – з явною підозрою у голосі спитала Уляся.

-        Не бійся, Улясь, боляче не буде. – сказала до неї я, – та й чого ти так злякалась? Ми усі знаємо про твої непохитні переконання.

-        То про що ти прочитала у Біблії? – суворо спитала Улянка Олесю.

-        Ви помиляєтесь, ця притча не біблійна. Але вона, на мій погляд, стосується теми розмови. Тож слухайте:

 «Якось в одне село прийшов один старий мудрий чоловік. Він любив дітей і проводив з ними багато часу. Він робив їм чудові подарунки, що були такі тендітні через що швидко ламались. Діти з усіх сил намагались обережно поводитись з новими іграшками, але марно. Діти дуже засмучувались та невтішно плакали. За якийсь час мудрець дарував їм нові іграшки, але ще більш делікатніші за попередні.

Усе повторювалось знову – іграшки ламались, а діти плакали і батькам важко було їх розрадити. Тому батьки вирішили звернутись до мудрого старця:

-       Ми знаємо, що ти мудрий і бажаєш дітям добра, тоді чому ти робиш їм такі подарунки? Вони з усіх сил намагаються бути обережними, але усе марно – іграшки ламаються і дітям настільки прикро, що їх важко заспокоїти. 

-       Пройде небагато часу, - сказав мудрий чоловік, - і хтось подарує їм своє серце. Можливо, це навчить їх поводитись із безцінним даром хоч трохи обережніше.»

       Подруги переглянулись між собою. У мене в голові роїлось багато думок, що наче бджоли гули і не давали зосередитись на чомусь одному. Різними способами оспівують людські стосунки, що ми називаємо дружбою. Одні мають багато друзів, а інші шукають і не знаходять.

-      Згадайте своїх друзів дитинства. – сказала я. – Якими вони були? У які ігри ви грали разом з ними? Про що розмовляли чи про що сперечались? Із кількома друзями дитинства ви спілкуєтесь до сьогодні? Куди зникає ця дружба? Діти бавляться в пісочку: «дай мені свою лопатку (машинку, ляльку, чи що там у вас було), а як не даєш то…». – Ось він перший шантаж, нічим не прикритий егоїстичний мотив.

-      Навіть малі діти добре розуміють, що ті хто їх використовує не можуть бути справжніми друзями. «він мені не друг!» – так закінчується більшість стосунків, і не тільки у дітей. – підхопила мою думку Наталя.

-      Але погодьтесь, егоїзм – це лише одна з кількох причин, що руйнують дружні стосунки. – Уляся як завжди намагається бути об’єктивною і безсторонньою. – Хіба вас ніколи не зраджували близькі друзі, через упередження чи страх? Чи ви ніколи не відчували розчарування через чиюсь необачність або грубість у словах, чи може зневірились у тому, що дружба можлива через те, що хтось безтурботно вибовкує те, що мало зберігатись у таємниці? А може «друзі» були надто «зайняті» коли була потрібна їхня поміч?

Олеся поглянула на Улянку лагідними очима домашньої киці, – Так Улянка, в житті часто трапляються найрізноманітніші прикрі ситуації, - ніжно промовила вона, - але, погодься,  незважаючи на це ми все таки прагнемо цього теплого почуття.

    Я здивовано поглянула на нашу «кицю», Олеся на мій погляд, легко здобувала нових друзів і мала б не турбуватись тим, що може їх втратити. Хто може з нею посваритись? Лагідна, поступлива, неконфліктна Олеся несподівано для мене виявила інтерес до теми, що, здавалось би, не повинна була її зацікавити.

Обов’язково продовжу цю розмову наступного разу, коли знову зберемось разом.

-      Що криється за словом ДРУЖБА? Для чого потрібна дружба? Як дружити, що будує, а що руйнує З ким дружити? – цікаві питання, але сьогодні ми й так задовго засиділись. Сподіваюсь, що ще зберемось разом про це погомоніти.