Як завоювати любов?

«Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив» 

(1 Івана 4:19).

На веранді сиділи Олеся і Уляська. Я на подвір’ї розвішувала випрані речі і мимоволі почула розмову дівчат.

     — Любов треба завойовувати, а не чекати бонусів. – Уляна явно налаштовувала подругу бути активною з хлопцем, з яким Олеся не так давно познайомилась.

— Улясь, ти про що? – Олеся ніяково засміялась.

— Треба його поступово приручати.  

—  Це ти про Юрасика? 

Олеся взяла до рук кота. Цю величезну м’яку іграшку назвали Маріо. Олеся розгядала кота наче побачила його вперше.  

— Цей симпатяга-кіт хороший з усякого погляду. Він зовсім ручний, він не буде перевіряти sms у твоєму телефоні, ніколи не ревнуватиме і не зрадить тебе із найблищою подружкою, він нікуди від тебе не втече і не нагрубить. Та попри усі ці чудові риси він не може стати другом, не може дати пораду, не стане робити компліменти. Але для Маріо це не проблема, бо Маріо лише іграшковий кіт. Улянка, уяви, Юрасик мені нагадує Маріо! – заявила Олеся.  

— Справді? Чому?

— Справа в тому, що йому бракує ініціативності. – Олеся притисла Маріо до себе, а потім посадовила його на звичне місце серед диванних подушок. – Я прагну справжнього почуття, а Юрасик, наче іграшка, від якої марно сподіватись самостійних вчинків. Тому й не дивно, що він лише дозволяє себе любити, але сам любити не уміє та й не бажає. Тому ми розбіглись.

— Тепер зрозуміло. Таку людину неможливо перевиховати. Може проблема в тому, що в наш егоїстичний час люди здебільшого палко закохані лише в себе? – Уляся подивилась на подругу й додала, – згодна з тобою, – чоловіки не вміють любити.  Я все більше переконуюсь, що нема ніякої любові.

Повернувшись на веранду я спитала Улянку:

— Нема любові? Чому ти так вирішила?

—  Люди егоїстичні по своїй природі, люблять лише себе. Невже тобі ще потрібні запевнення? – здивувалася моя сестричка.

— Не буду заперечувати – ми усі недосконалі. Все ж, справжня любов існує, хоч її важко знайти.

— А чи варто шукати, люди не вміють і не бажають вчитись любити, – вирішила випередити мене Уляся.

— Та ні, я маю на увазі Божу любов. Бог нас любить. Невже ти про це забула? – сказала я і побачила, що сестра насупилася.

— А чому я цього не відчуваю? Це всього лиш слова. – Уляна здебільшого відверто виражає свої погляди. Вона не любить прикидатись, коли це стосується релігії.

— Але ж ти іноді ходиш з мамою до церкви, – сказала Олеся. Мабуть, вона була вражена словами подруги, і тому тихо додала, – ти ж віриш в Бога? Так?

— Я впевнена, що мені Бог нічого не дасть, якщо я своїми руками не буду трудитись і заробляти на хліб з маслом. – Улянка пильно поглянула на Олесю й запитала, – а тебе Бог любить?

— Я думаю, що Бог мене любить, – відповіла Олеся. – Розумієш, я ходжу до церкви тому, бо вважаю, що Божу ласку треба заслужити. Хіба ні?

— Я теж хочу щоб Бог мене любив, та дуже сумніваюсь в тому, що його любов можна відчути. Ще змалку ходила разом із сім’єю до церкви, але ніколи не відчувала, що Бог мене любить. – Улянка замовкла і виразно подивилась на мене.

Справді, колись ми усією родиною ходили до церкви, але це було давно. Тепер я Свідок Єгови, а близькі не поділяють моїх переконань та це не заважає нам обговорювати деякі духовні питання.

—  Якби Бог нас не любив, то хіба послав би свого Сина на смерть? (Івана 3:16: «...Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне.») А як ти відчуваєш любов Бога до себе? – спитала я Олесю.

—   Мене Бог благословляє. Знаєш, Надійко, моя бабця завжди говорить, що все що ми маємо: дім, сад, майно, щасливо складені долі дітей, внуки – усе це від Бога. І я в це вірю.

—   Але чи завжди матеріальний достаток є доказом прихильності Бога? – знову спитала я.

 — Я не роблю зла, молюсь, ходжу до церкви, пощу, тому я і моя родина щасливо живемо на заздрість сусідам.

— Благополуччя і добробут не завжди є доказом того, що Бог когось благословляє. Моя співробітниця ходить в брюліках, їздить на дорогій тачці, але про Бога при ній краще не згадувати. – мушу визнати, іноді Улянка робить дуже влучні зауваження.

Деколи люди з матеріальним достатком думають, що мають Боже благословення, або вважають, що їхня удача від Бога. Але чи це насправді так? Мені пригадались Ісусові слова: «...«Будьте обачні, остерігайтеся всілякої пожадливості, бо навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна».» (Луки 12:15-21). 

Я зовсім не вважаю, що мати достаток погано, але якщо аналізувати те, що сказав Ісус, то розумію, на чому він хотів наголосити. Розповівши притчу про багача Ісус зосередив увагу на тому, що важливіше дбати про духовний скарб, бо він на відміну від земних благ є вічним. Тому Біблія заохочує зосередитись на духовних справах. Галатів 6:8: «...Той, хто сіє з думкою про плоть, пожне від своєї плоті тління, а хто сіє з думкою про дух, пожне від духу вічне життя.»

Для кого людина постить? Для кого дотримується заповідей? Для кого не робить зла? Для себе, чи для Бога?

Єгова нас любить, тому дав нам заповіді для нашої ж користі, для нас він не пожалів найдорожчого – життя свого улюбленого сина – Ісуса Христа.

Тому вічне життя є найбільшим даром і найвеличнішим виразом Божої любові.

— А вічне життя ви могли б назвати виявом Божої любові? – Знову запитала я.

— Яка ж це любов? Вічно мучитись! – невдало пожартувала Улянка.

— Улька, тобі важко догодити. Як тому хлопцеві, що не хотів продати за мільйон руку. – Олеся посміхнулась, загадково примружуючи очі.

— О-о, знову притча. – без ентузіазму сказала Уля.

Але Олеся вже не зважала на прикру міну подруги.

— Один хлопець постійно нарікав на життя: «Я невдаха, чому мені гірше за інших? Моє життя проходить повз мене, а я ж молодий та енергійний.» Один чоловік почув слова хлопця та й запропонував йому обмін: «Давай за мільйон продай мені ногу, як не ногу, то хоч руку продай.» «Ти що! Ніколи!» «А за 10 мільйонів продаси?» «Ніколи!» «От бачиш, - сказав чоловік до хлопця, - маєш такий скарб, а скаржишся на життя. Спочатку навчись розпоряджатись тим багатством, що маєш, то й Бог поможе тобі.» 

— Краще продавати не руки-ноги, і тим більше не голову,бо вона одна. Переважно люди продають нирку, може тому, що її не видно? – отак саркастично відповідає моя сестра тоді, коли їй добряче допечуть. І чого вона розсердилась? Може тому, що Олеся влучила в саме око?

— Цінність життя для тебе не має значення? – спробувала пом’якшити ситуацію Олеся. Але Уляна не мовчала.

— Є щось цінніше за життя, а навіть за вічне життя, – це наші стосунки з Богом. – Зауважила я, і далі продовжила, – тож, зрозуміло, що без взаємності жодні стосунки неможливі. Бо вічне життя ми можемо отримати як дар, а любов Бога треба завойовувати, а не чекати бонусів, як сказала сьогодні Улянка. У цьому я з тобою повністю згодна.

— Я розумію, ти хочеш сказати, що Бог запропонував нам свою любов, а тепер чекає на крок у відповідь. Так? – уже мирно запитала Уляна, а я ствердно хитнула головою.

— «...Наблизьтесь до Бога — і він наблизиться до вас...» (Якова 4:8).

 Як можна наблизитись до Бога? 

Чому Ісус наголосив, що саме пізнання Бога та його сина є необхідним для спасіння, адже спасіння є виразом Божої любові? А що думаєте про це ви?

Безперечно, Божа любов існує незалежно від нашого розуміння. Але ми по справжньому не можемо ані любити Бога, ані відчувати його любов до нас, якщо не будемо зосереджуватись на пізнанні, тобто набувати знання та розуміння його намірів.

Закохані прагнуть пізнати одне одного, щоб бути ближчими, щоб краще розуміти думки та бажання. Їх цікавить питання: як завоювати любов? 

Так само і в стосунках з Богом. Ми не можемо любити його в повній мірі, якщо не знаємо якою Особою він є, як пречудово створив він Всесвіт і нашу планету. 

Чи є людина, яка не захоплюється творивом довколишнього світу?

Природа, унікальний світ рослин і тварин. 

А як неймовірно створена людина? 

Усе Твориво свідчить про Творця. Однак, по-справжньому наблизитись до Бога, полюбити Його та відчути Божу любов допоможе Книга Книг – Біблія.