ВЕЛИКА ДРУЖНА РОДИНА

— Іноді замислююсь над тим, що дружба, - це і почуття, і стосунки, це і відповідальність, і відданість на все життя... Зрештою, кожен по своєму опише, що таке дружба, бо кожен вкладає у це поняття щось своє.

— Краще близько не дружити, не буде й розчарувань.

— У одному прислів’ї сказано: «Є приятелі, ладні один одного розшарпати, але справжній друг більше за брата прив’язаний» (Приповістей 18:24). Нажаль, іноді ми розриваємо стосунки, що колись ними дуже дорожили. Це все одно, що покинути свою сестру чи брата.

— Навіщо ускладнювати життя – сьогодні друзі, а завтра розбіглися. Змінилися цілі чи інтереси.

— Хоч в нашому житті стаються зміни, а з ними змінюються і цілі і сфери зацікавлення, – все ж, залишається та любов, що відчуваєш до самої особи. Є багато такого, що може роз’єднати, але лише Богові під силу усіх нас зібрати у велику дружну родину.

— Ти думаєш, що з усіма можна мати добрі стосунки?

— «...Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми.» (Римлян 12:18). Через Біблію Єгова нас заохочує бути в добрих стосунках з усіма (якщо можливо). Але близьких друзів вибирають серед тих, хто вартий довіри. А як же інакше можна ділитися своїми потаємними думками та переживаннями?

— А хіба обов’язково ділитися? Я не перекладаю свої проблеми на когось.

— Різні бувають ситуації… Іноді ми конче потребуємо допомоги інших.

У одній притчі розповідається про учня який розмірковував про те, скільки друзів потрібно. Не знайшовши відповіді учень прийшов до учителя й спитав його:

— Скажи, скільки друзів повинно бути у людини — один чи багато?

— Все дуже просто, — відповів учитель, — зірви мені он те червоне яблуко із самого вершечка.

Учень задер голову та відповів:

— Але ж воно дуже високо висить, учителю! Мені не досягти.

— Поклич друга, нехай він допоможе тобі, — відповів мудрець.

Учень покликав іншого учня і встав йому на плечі.

— Мені все рівно не досягти, учителю, — сказав учень пригнічено.

— У тебе більше нема друзів? — усміхнувся вчитель.

Тоді хлопець покликав іще приятелів, і вони пихтячи стали забиратися один одному на плечі, намагаючись побудувати живу піраміду. Та яблуко висіло надто високо, піраміда розпалась, і учень так і не зміг зірвати жаданого плоду.

Тоді вчитель покликав його до себе:

— Тож, ти зрозумів, скільки людині потрібно друзів?

— Зрозумів, учителю, — сказав учень, потираючи забитий бік, — багато — щоб усі разом ми змогли вирішити будь-яку проблему.

Мудрий чоловік зітхнув:

— Справді, треба багато друзів. Щоб серед великої кількості гімнастів-акробатів знайшовся хоча б один розумний, котрий здогадався б принести драбину!

— Чи ти не потребуєш дружніх порад? Якщо не порад, то просто дружньої підтримки?

— Бувають різні ситуації, але я, переважно, розраховую на себе, і не терплю, якщо мене використовують.

— Корисливі дружать лише заради того, щоб отримати вигоду, а як відомо – вигода не є синонімом щастя. Насправді ж, той щасливий, хто надає допомогу комусь, а не той, хто отримує. Це не я вигадала, ці слова сказав Ісус: «Більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35).

— Та чи багато людей хочуть у цьому наслідувати Ісуса?  

— Можливо й не так багато. Але, уяви собі світ, де усі люди довкола – твої друзі.

— Так не буває. Світ цікавий, бо в ньому є постійна боротьба добра і зла. До того ж, це було б нудно – занадто добре й одноманітно.

— Подумай, якби існував лише один елемент - золото, яким був би світ? Ми усі різні наче елементи хімічної таблиці.

Безодня глибиною на три протони. Свинець і золото стоять майже поряд у періодичній таблиці хімічних елементів. Атом свинцю має у своєму ядрі всього на три протони більше, ніж атом золота. Сучасним фізикам вдалося перетворити невелику кількість свинцю в золото, але цей процес вимагає настільки багато енергії, що він економічно невигідний.

— Свинець і золото – схожі чи протилежні? З людьми, мабуть, теж іноді відбувається подібне – в чомусь дуже схожі, але все ж відчутна суттєва різниця. Нудно не буде, повір! Коли Бог виконає свій початковий намір і перетворить землю на рай – тоді люди заживуть щасливою сім’єю.  

— Я не вірю, і вважаю, що це неможливо.

— Чому ж неможливо? Божий задум чудовий і полягає в тому, щоб праведні люди жили однією дружною великою родиною. Але цей задум було порушено ворогами Бога, і щоб не образити почуття нашого небесного Батька треба обережно вибирати з ким дружити.

— Чому тоді Божі друзі страждають? Для чого такі випробування? Хіба ж це дружба?

— Випробування роблять нас сильнішими, загартовують та допомагають зростати духовно. Яскраво це змальовано у притчі про чоловіка, який постійно терпить через труднощі й біди. Якось його спитали:

— Де ж твій Бог, в котрого ти так віриш? Чому він не допоможе тобі?

— Він помагає, але не так, як ти думаєш, — відповів той у відповідь. — Мій Бог бажає зробити мене сильнішим, замість того щоб змінювати умови, в котрих я знаходжусь, дає мені любов і терпеливість, щоб зносити та долати всі ті труднощі, що випадають на мою долю.

Навіть, якщо сьогодні хтось ставиться до нас по-ворожому, то все ж ми сподіваємось, що колись вони зможуть примиритись з Богом і стати нашими друзями, - часточкою великої родини з’єднаної узами любові.